Сім’я з двома дітьми ховалась у підвалі, поки від обстрілів не постраждало все їх подвір’я
Мені 41 рік. Ми із Вербівки Харківської області. У мене є чоловік і двоє дітей. Коли росіяни окупували нашу територію, ми виїхали до Полтави, а як звільнили - ми повернулися назад у свій рідний дім.
Нас перший день застав на роботі. Я працювала медичною сестрою в Балаклії, була на зміні. Тоді якраз бомбили військову частину із літаків. Було дуже страшно - так для нас почалася війна.
Дякувати Богу, у нас були свої запаси, своя картопля. Також була своя вода, тільки те що не було світла. Газ у нас був коли ми ще тут проживали до окупації.
Коли ми сиділи в підвалі вже майже місяць, до нас у двір прилетіла ракета: нам розбило сарай, розбило машину, вбило собаку. Тоді було ще декілька прильотів.
Найбільше шокувало, коли нас накрили "Градами". Добре, що ми з дітьми були в погребі. В хаті вилетіли вікна, було дуже страшно, і тоді ми вирішили виїхати.
Виїжджали своїм автомобілем через блокпост, через місто Балаклія. Слава Богу, нас пропустили.
Коли ми повернулись додому, з 30 вересня, жили без світла. Газ тоді вже відремонтували, але у нас був генератор - так ми добували електрику.
Мій син - військовозобов’язаний, зараз воює. Я працюю, а от чоловік залишився без роботи.
Ми чекаємо, що війна якомога швидше закінчиться, щоб всі повернулися живі додому. Дай Бог здоров’я нашим хлопцям, щоб вони вистояли і привели нас до перемоги.
