Я живу в селі Комар Волноваського району Донецької області. До війни працювала кухаркою в школі, а зараз – безробітна. У перші дні війни в школу привезли біженців з Волновахи. Я ще два тижні ходила на роботу. Щодня слухала їхні розповіді й плакала.
Це друга війна на моєму життєвому шляху. Тридцять років тому я втекла з Абхазії. Тоді мої діти ще були маленькими. Доньці був один рік і вісім місяців, а син перейшов до другого класу.
Зі мною живе тато. Йому 85 років. Він хворіє, а лікарні та аптеки не працювали. Магазини також.
Через це ми на деякий час виїжджали в Запоріжжя. Отримували там допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Велике спасибі за неї.
Ми повернулися, тому що потрібно було посадити огород. Потім ще раз їздили в Запоріжжя, щоб зробити татові операцію. Зараз ми вдома. Щоранку, о четвертій годині, починаються обстріли. З цього часу я не сплю. А одного разу приліт був о другій годині ночі. Мабуть, коли зберемо врожай, знову виїдемо.
Сестра зі своїми дітьми і внуками виїхала з Маріуполя у Львівську область. Невідомо, коли побачимося. Мої діти переїхали з Донецька у Запоріжжя.
Хочеться мирного майбутнього.
