Після початку війни родину я вивіз з Сіверська, а сам залишився вдома. Не зміг відразу покинути те, що наживав все життя. Місто обстрілювали дуже сильно, я майже постійно сидів у підвалі. Це було дуже страшно. Росіяни обстрілювали будинки, люди гинули щоночі, бо саме вночі починались найсильніші бомбардування. 

Потім я вирішив все ж таки виїжджати. Не хотів загинути від прильоту снаряда.

Евакуювався я сам під обстрілами. Не знав, чи проскочу на машині, але сподівався, що виживу. Я набрав швидкість та просто мчав по дорозі. 

Зараз я з родиною живу у Лебедині, орендуємо квартиру. Я дуже хочу, аби закінчилась війна. Своє майбутнє я бачу у Сіверську. Хочу лягати спати й не боятись, що можу не прокинутись.