Зранку я почула вибухи - так для мене почалась війна. Потім почалися обстріли, будинок мого брата зруйнував снаряд. У місті припинили роботу магазини та аптеки. Було дуже важко, бо запасів продуктів у мене було небагато. 

Більше за все я хвилювалась за сина. Він був дуже наляканий, бо не розумів, що відбувається. Я вирішила виїжджати. Ми евакуювались на автівці, з собою забрали двох собак. Згодом я вивезла бабусю та племінників. Зараз всі разом живемо у Полтаві. Я сподіваюсь, що скоро керівники досягнуть компромісу та війна закінчиться.