Я живу у прифронтовій зоні. Обстріли тривають, а я залишаюсь вдома. Не можу покинути рідний дім. Я виїжджала, витратила всі збереження і повернулась. Зараз щоночі лягаю спати і трушуся. Росіяни наробили багато лиха. Я би дуже хотіла, щоб все це закінчилось.

У Дружківці багато руйнувань. Прилітають ракети та снаряди. Стрес долати я не навчилась. Особливо я боюсь ночей. Саме у цей час доби починають гатити по місту. Я живу одна. Рідних у мене немає, тож підтримую себе сама. Чекаю тільки миру, а потім все налагодимо.