Бошкова Софія, 10 клас, Комунальний заклад "Русько-Лозівський ліцей" Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Токар Марина Миколаївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна – слово, яке викликає тригер… Війна стала частиною мого повсякденного життя, моє сприйняття світу змінилося. 1000 днів війни – не лише період страждань і втрат, а й шлях, що спонукає до переосмислення цінностей.

Усе почалося рано-вранці,  24 лютого 2022 року. Прокинувшись від гучних вибухів, я зрозуміла, що моє життя більше ніколи не буде таким, як раніше. Відчуття безвиході заповнило моє серце, і я стала замислюватися, чи повернеться життя... оте... колишнє...

Моє село в окупації... Страх і невизначеність кружляли в  повітрі. Я не могла навіть уявити, що чекає попереду.

Перші дні війни стали найбільш хаотичними. Вулиці спорожніли, магазини закрилися, а серце калаталося від кожного звуку. Життя в окупації стало справжнісіньким випробуванням. Щоденні звуки пострілів і вибухів вважалися вже нормою. Щодня потрібно було шукати способи виживання – від продуктів харчування до продуктів якісної (не фейкової) інформації.

Саме у цей час я зрозуміла, наскільки важливо мати однодумців, людей, які готові у будь-яку хвилину прийти на допомогу.

Я навчилася обережності, намагаючись не привертати до себе увагу. Разом із друзями підтримували один одного, шукали радість у дрібницях: спільні вечори при свічці, спогади щасливого буденного життя, обмін думками вголос щодо ситуації навколо. Ми, як ніколи, відчували єдність, розділяючи навпіл шмат хліба.  

Кожен добрий вчинок ставав маленькою перемогою у цій клятій війні.

Війна навчила мене, що внутрішня сила набагато важливіша за зовнішні обставини. Я почала писати історії, щоб відволікатися від  поганих думок, які роїлися у моїй голові. Це додавало мені сил справлятися зі своїми емоціями та боротися зі своїми страхами.

1000 днів війни стали для мене шляхом внутрішнього опору. Я навчилася цінувати життя і кожну мить, яку воно нам дарує.

1000 днів війни – це не лише історія про втрати і біль, це також історія про незламність духу, про силу людської волі і про віру в краще. Ми пройшли через багато, але ми не зламалися.  

Мій особистий шлях видався тернистим, нелегким, але він зробив мене сильнішою. І я вірю, що попереду на нас чекає світле майбутнє, яке ми зможемо побудувати разом.