У перший день війни наша родина була вдома. У нас є маленька донечка і десь о п'ятій годині ранку я встала її годувати і почула перший вибух.

Це був приліт у нашу військову частину. На той момент ми проживали у селі Чорнобаївка.

Під час обстрілів ми ховалися у підвалі. Щодня думала, чим нагодувати дітей. Найменша донька була на штучному вигодовуванні – у нас залишилась одна коробка суміші, тоді почалась паніка.

До магазину була велика черга і всім не вистачало продуктів. Під час бойових дій нам пошкодили майно, вбило собаку. Та коли ми розповідаємо про весь цей жах своїм родичам з Білорусії, вони не вірять. І це дуже боляче.

Через війну я втратила свою роботу. Тепер не розумію як складеться наше життя після війни.