Життя до війни було наповнене планами та сподіваннями. Пережили блокаду, яка тривала більше місяця (без ліків, продуктів...), пережили певний час без електроенергії (місто не має газу, лише електроплити). Згуртувалися. Допомагала організовувати допомогу містянам (коли стали лісовими стежками підвозити продукти та засоби гігієни). Нікуди не виїжджали. Виганяли орків голіруч, з прапорами з нашого міста.

Щоденник війни

24.02.2022. Прокинулася о 6.00 ранку. Телефонувала Жанна. Вона у доньки в Чернігові. Їде сьогодні до Києва, тому, мабуть, не спиться)). Трошки пізніше передзвоню…

Фейсбук. Що за маячня? Які вибухи? Що відбувається?

- Діма, що це?

Повне нерозуміння.

Дзвінок Жанні: «Вибухи. В Київ не їду, залишаюся з донькою.»

Дзвінок сестрі:

-Їдьте до нас

- Ні, ви на самому кордоні. Підемо на дачу….((((

6:47 повідомлення від дітей: «Що у вас там вибухає?»

Це вибухи в Чернігові.

П'ю каву та збираюся на роботу. Нафарбувала губи яскравою помадою – нехай здохнуть від моєї краси!

 

Над нами літають літаки. Повідомляю рідних, що летять, бо до них.

А потім…«помолись за нас». А потім – TV, фб, телеграм, а там невтішні новини про Чернігів, Київ, ЧАЕС….

Зайшла в «Фору». Усі щось скуповують. Взяла блок цигарок, бутилку горілки (чесно). Пішла купити ліки, без яких не зможу жити. З Дімою зайшли в АТБ. Взяли м'ясо, якісь консерви, здається, борошно.

На завтра відправили його в магазин купити шампунь, бо педикульоз ніхто не відміняв))).

Приніс ще й «червону ікру» за 30 гривень (не їстівна, але бутафорні бутерброди для заспокоєння рідних, що з продуктами все ок, робили)

 

Почали телефонувати, писати друзі зі всієї України (і не тільки) з питанням, яка допомога потрібна. Склали з лікарнею список, переслала, але… як же нам це передати, якщо на дорогах орки?

25.02. у Славутичі вперше пролунала сирена.

Сьогодні з Дімою чергуємо вночі в ККК. Сьогодні ж написала родичка з рашки, розповідала про біженців з "днр/лнр", про «лідерів держав "лнр/днр», які звернулися за допомогою, про 8 років дамбілі, про те, щоб ми виїжджали. Що ж, пішла слідом за кораблем зі 100%ою впевненістю, що, якщо її син сюди прийде, то вже ж тут і залишиться))))

Російська армія атакувала Київ. Після четвертої ранку ракетних ударів завдали по житлових кварталах Києва. Внаслідок потрапляння уламків ракети сильно постраждав житловий будинок на вулиці Кошиця, 7-А. Поранення отримали четверо мешканців будинку.

Також, через наїзд російської бронетехніки на приватне авто на Оболоні постраждав мирний мешканець – чоловік похилого віку. Він перебуває в реанімації в лікарні швидкої допомоги. У важкому стані.

росіяни взяли Чорнобиль і використовують його як плацдарм для подальшого наступу на Київ та для потенційної висадки десанту.

Діти підказали, що Є-підтримку можна перекинути на армію.

Діма з хлопцями пішли допомагати облаштовувати укриття. Моніторимо усі соц. мережі. Ділимося інформацією. Відслідковуємо, кому потрібна допомога.

Є дріжджі, борошно. Почала пекти батони. Звісно, не лише для себе.

Міський голова щодня виступає перед славутичанами з нагальною інформацією.

Вводиться комендантська година, світломаскування. Знімаємо усі таблички на будинках, вказівники. Обстежили дахи усіх будинків на предмет «маячків»

 

26.02. в лікарні народилася дівчинка! 27.02 – ще одна!

27.02 вцілили у будівлю колишнього кінотеатру Щорса в Чернігові. Молодіжний центр. Окупанти у Прип'яті.

28.02. У Чернігові після артобстрілу російських окупантів горить гіпермаркет «Епіцентр».

1.03. вводяться перепустки на виїзд з міста. Окупанти обстріляли телевежу в столиці.

5.03. У супермаркеті «Сільпо», магазинах «Восток» (Добринінський кв.), «Гамма» (Тбіліський кв.), «Лотос» (Вільнюський кв.), Саяни (Київський кв.) у продаж поступив житній хліб – перший хліб Славутича.

 

06.03. Начальник зміни Чорнобильської станції оголосив по радіо, що персонал відмовляється від гуманітарної допомоги, це було почуто мабуть усіма і ними теж. У їдальні розповіли, що з машини прямо на вулиці хлопці у формі колишнього консорціуму «Новарка» розібрали гуманітарну допомогу і це все зняли на відео. Працівники бувшого консорціуму «Новарка», мабуть, залишили свою уніформу на санпропускнику Семиходи після його ліквідації і нею зараз скористалися окупанти.

9.03. вимкнулося світло. Встигла попередити рідних, що зі зв’язком будуть проблеми. Проте у нас є вода і опалення.

По дворах розвезли дрова для приготування їжі.

10.03. пішли до бабусі з дідусем, нарубали дров, наготували їжі. Запас води є завжди. Морозилки ще тримають холод. Діма сконструював «кавоварку» - на свічках або сухому спирті можемо кип’ятити воду у кружці))).

Потім готували на сміттєвих баках біля ККК. Було холодно, але смачно.

Заряджаємо мобілки по всьому місту.

Оголошення пишемо від руки, надаємо офіційну інформацію по дворах, бо на вулиці всі готують їжу. Особливо просимо відслідковувати сусідів, що потребують допомоги.

На площі почали продавати картоплю, молоко, печериці…Черги скажені.

Діма приніс банку молока. Пробігла по під`їзду, бо в нас є сім`ї з маленькими дітьми.

Діма з Денисом ходять мити каністри.

Діти пропонують переслати нам грошей))) Дякую, гроші є, нема куди їх витрачати(((

Потрібно себе чимось зайняти, бо можна з`їхати дахом.

Діма купив пакет печериць.. Наше меню: печериці смажені, суп з печерицями, картопля з печерицями, мариновані печериці. Якщо захочете мене чимось пригостити, то не печерицями, будь ласка…

15.03. з`явилося світло!!!!!

Хлопці почали лісовими стежками підвозити допомогу.

Діма:

-Я сьогодні о 9 вечора піду розвантажувати машину

- Я не залишуся дома сама. Піду з тобою….

….

-Завтра привезуть інсулін. Зможеш прийняти?

-Звісно, зможу.

Так почався новий етап життя: ввечері – розвантажування, зранку – відвантажування на лікарню, Славмед, формування харчових пакетів на видачу вночі – чергування в ККК. Нас ніхто цьому не вчив. Робили по совісті, як вміли. Не скиглили. Збиралося багато хлопців, чекали годинами, розуміючи, як важко та небезпечно машинам їхати. І в сніг, і в дощ.

І!!!! Мені принесли ще дріжджі, проте борошна скоро не буде((((

Михайло-Коцюбинське, Льгів, Зайці, Левковичи під окупацією. В Левковичах розстріляли чоловіків, що пішли проти ворога. На зв’язку з Михайло-Коцюбинським, Льговом. У селах орки позаймали хати, їдять, п`ють, роздають гуманітарку(

Михайло-Коцюбинське:

  • Є інформація, що орки в Седневі. Від нас вони їдуть в напрямку Шестовиці, в цей час чутно залпи та вибухи, потім повертаються. Може то наші їх не пропускають на Київ… Нема світла, хлопці намагаються скрутити дроти так, аби вороги не побачили…Перевдягаються в цивільне…

Льгів:

  • Сидимо в погребі. Їсти особливо нема чого. Гуманітарку не беремо. Боїмося вийти. За нашим городом зразу стоїть їхня техніка. Від залпів повилітали шибки, зруйнований дах. Координати їхні передали нашим, бо гатять по Чернігову. Оксана так стискала зуби, що покришилася емаль. Внучка боїться, що ми вже не виживемо.

Телефоную – абонент поза зоною досяжності….

Через деякий час – дзвінок:

  • С нами всё хорошо, нас не обижают, дают гуманитарку.

Коля повторив ці слова ще раз. Він так ніколи не говорить, тим більше російської мовою… Значить поряд хтось є(((.Ок, Колю, сподіваюся, що дійсно не ображають((((

19 березня завдяки спільній роботі волонтерів, міської влади, активних славутичан розпочалася видача гуманітарної допомоги. До міста надійшли продукти харчування та ліки. Багато невдоволених мешканців, які не змогли додзвонитися, адже нам потрібно зразу всім одночасно це зробити(((

20.03. Проведено часткову ротацію персоналу ЧАЕС

21.03. Лариса К. повідомила, що орки збираються з Коцюбинського, не вмикають навіть фари (23:00).  Їдуть в бік Андріївки….

22.03. Йшли парком. Зателефонувала колега, повідомила, що на даху недобудованого готелю хтось ходить…

22.03. Нарада. Під час наради зателефонував Коля. Орки покинули село Льгів.

23.03. зранку зняла відео, як чути вибухи. Загроза артобстрілу.

25.03. Усім забороняється пересуватися по місту, в тому числі їздити на автомобілях. Працюють снайпери.

Діма з Едіком йдуть на роботу записувати звернення до орків. Мене не взяв – небезпечно(((

Кажуть, що ТРО, поліція покинули місто. Ми залишилися.

Декілька днів через бойові дії не було машин… Видавати допомогу нема чим(

26.03. о 7:58 Заклик вийти на площу. Ще й до цих пір не пам’ятаю, у що я була одягнута (у 2024 році знайшла себе на відео, то був чорних пуховик).

Діма:

- Он стоять біля старої поліклініки..

- То ж наші?

- Які наші?

Немов струмочки, з усіх боків йшли люди відстоювати своє місто. З прапорами, співаючи гімн, з закликом до рашистів йти додому. Діма з Едіком включили гімн України на всю площу. То було круто!

  • Тетяно Олексіївно, віддайте нам прапор, а то нам не дісталося( 

Це мій випускник Матвій.

Телефонували рідні, хвилюються. Одне з перших запитань – чи вивіз мер родину, бо то безпека для усього міста. Так, встиг.

Орки пруть на площу, використовують світло-шумові гранати, сльозогінний газ, стріляють з автоматів. Але ми йдемо. Перший поранений був на розі ККК. Перев’язали підручними засобами. Де Діма? Біля Старого Талліна, світло-шумова розірвалася майже під ногами(((

Багато хто прийшов з дітками, є люди на кріслі колісному.

Вимогу орків не користуватися мобільними виконують не всі(( Ми тоді ще не знали, що їх снайпери майже на кожному будинку(((

А телефон розривається від дзвінків різних телекомпаній. Рідних встигла попередити.

За результатами переговорів вони відійшли за коло міста. Міський голова з нами.

Діма з Едіком біжать в ККК, щоб підключити мікрофони.

Після обіду видача гуманітарки. Ок. Прийнято рішення завтра забрати нз вівсянки, аби було що видавати людям.

Хлопці поїхали в Сільпо забрати стегенця для видачі.

- Де Діма?

- Десь тут

- Де тут?

- Та він у справах

- У яких ще справах, коли тут орки?

…..

Не відповідає…..+ клок сивого волосся(((

27.03. Зранку йдемо відвантажити вівсянку. Місто безлюдне. Орки їздять.

- Хлопці, ви довантажуйте й їдьте, а я побігла.

В місті ні душі. Дійшла до середини площі – їдуть, с...ки. Не скажу, що не було страшно…

28.02.  писали, що колону, схожу на ту, що заїхала до нас, було трошки сильно розбито! Слава Україні!!!

28.02 російські війська обстріляли мікрорайон льотного училища та проспект Миру в напрямку Гомеля. Місто - під постійними атаками та обстрілами російських окупантів.

28.03. стало відомо, що 25 березня 2022 року в боях за наш український Славутич від ворожих рашистських куль загинули бійці тероборони Макарчук Володимир Миколайович, Зацепін Олександр Миколайович, Бархатов Сергій Михайлович.

У Славутичі за місяць народилося 15 українок та 7 українців.

Проте були і померлі. Хлопці ходили копати могили, бо працівників нема..

Люди, що приїздили з навколишніх сіл на роботу, тепер не мають такої змоги.

Сьогодні записалася на гуманітарну, при чому з першого дзвінка..

29.03. З метою охорони правопорядку у місті Славутичі цілодобово працює Громадська організація "Добровільна народна дружина"

У місті Чернігів відсутнє теплопостачання. Електро-, водо- та газопостачання здійснюється частково.

З 30 березня розпочинають працювати багатоканальні телефонидля запису на гуманітарну допомогу. Дякую, Денисе Ліхманов - Славутичани не бувають колишніми)

Славутич  отримав сумну звістку. На рубежах оборони міста знайшли тіло бійця Територіальної оборони, працівника ВП "АРС" Сидоренка Сергія Васильовича, який захищав Славутич від окупантів.

Приємно спостерігати за роботою наших хакерів )))

31.03. сторонніх осіб на майданчику Чорнобилької АЕС не перебуває.

Наших нацгвардійців взяли в полон((((

9 квітня я побачила Чернігів (((.