Уночі я був на роботі, охороняв сонячні батареї. Почув обстріли, стало дуже страшно. Потім почалися труднощі з тим, як виживати. Щоб купити хоча б цукор, доводилось прориватися в Херсон, проходити багато блокпостів, де постійно перевіряли.

Найбільше шокувало те, що стріляли день і ніч. Я дуже боявся за дітей і онуків.

У місті був розбитий міст, але солдати ЗСУ швидко поставили новий через річку Інгулець. Я дуже зрадів, коли побачив наших хлопців.

Окупацію ми переживали всією родиною в одному домі, підтримували один одного. Зараз я працюю там же, де і працював раніше. Як зміниться життя далі — навіть не можу уявити.