Людмила все життя прожила на Луганщині - там минула її молодість, виросли діти, там мала святкувати день народження її онука -  24 лютого 2022 року. Та замість привітань родина передавала одне одному іншу новину: почалася війна. Її місто одразу накрили обстрілами з «Градів», і життя перемістилося до підвалу, де дорослі, аби хоч трохи заспокоїти дітей, співали пісень, намагалися підтримувати один одного. У квітні військові евакуювали Людмилу з рідними - лишатися було смертельно небезпечно. Сьогодні вона живе в модульному містечку на Київщині й мріє про власний дім та мирне, нормальне життя, до якого так хочеться повернутися.