Софія Іванівна та її чоловік не виїжджали з окупації. Вони залишилися заради чоловікової мами. Пережили обстріли села, матеріальну скруту, зіткнулися з нестачею продуктів

Мені п’ятдесят років. Живу з чоловіком у селі Першотравневе Баштанського району Миколаївської області. Ми були в окупації. Не виїжджали, бо потрібно було доглядати маму чоловіка. 

Про початок війни ми дізналися, коли почалися обстріли Херсона. Ми живемо неподалік, тому до нашого села доносилися звуки вибухів. Чоловік був на роботі. Я не знала, що робити. Потім було видно й чути, як бомбили Снігурівку. Вона знаходиться за тридцять кілометрів від нас. Наступні два дні через наше село з Херсону йшла російська техніка. 19 березня окупанти поселилися у селі Васильки і стріляли звідти.

14 травня заїхали до нас, перерили тік. Їздили по вулицях, перевіряли паспорти жителів села. Декого забирали у підвал, тримали по три-чотири дні.

Російські військові приїжджали й до нас. Спочатку звернулися до мене як до завідуючої Будинком культури з проханням роздати людям гуманітарну допомогу. Я відмовилася, бо її привіз колаборант. Вони нормально сприйняли мою відмову. Згодом приїхали просити молока та яєць. 

Спочатку з села нікого не випускали. Згодом люди на свій страх і ризик стали пробиратися в Херсон. Продавали яйця й молоко, щоб купити хліба та інших продуктів. Багато односельчан продало корів, бо ні на що було жити. 

Я була на простої. На карту приходила мінімальна частина зарплати. Ми жили на неї. Гроші знімали спочатку під сім відсотків, а потім – під десять-двадцять. Окупанти хотіли, щоб ми переходили на рублі. 

Село часто обстрілювали. У багатьох будинках вибиті вікна і пошкоджено дах. Якщо раптом окупанти повернуться, ми виїдемо. Ще раз не витримаємо того, що вже пережили. Ми безмежно вдячні нашим хлопцям і дівчатам за визволення. 

Одна донька виїхала в Кіровоградську область. Інша поїхала у Львівську область разом з онучкою. Телефоную їм. Стає легше, коли почую їхній голос. Хочеться, щоб вони повернулися додому. 

Я дуже сподіваюся, що війна скоро закінчиться. Моя сестра в окупації. У мене немає змоги спілкуватися з нею. Хочеться, щоб настав мир і Україна стала цілісною.