У нас війна почалася ще 14 квітня 2014 року. У перший день в нас нічого особливо не відбувалося. Луганська область в травні «приєдналися» до росії, бо мітинги і вибори пройшли. Найбільше мені запам’яталося, що 2 червня над Луганськом літали літаки і було дуже страшно. В червні я виїхала з дому, знаходжуся в Черкаській області. Потім ще пів року, як приїхала на територію України, не могла бачити літаки – все всередині здригалось. 

До всього звикаєш; боїшся чи не боїшся, а працювати треба було. Тим, хто виїхав у 2014 році, допомоги не надавали. Тільки дітям я змогла оформити, а на мене не було допомоги. 

Тільки коли в 2022 році, коли сталася повномасштабна війна, від Фонду Ріната Ахметова мені давали допомогу. Там, де ми живемо, люди нам допомагають, церква надавала допомогу. 

Я чекаю, що 12 грудня 2024 року все повинно завершитись. Чомусь у мене такі мрії, що війна має закінчитися в цьому році. Хочеться повернутися додому, я десять років там не була.