Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій

«Найстрашніше – коли розбомбили квартиру»

переглядів: 1285

Чотири роки тому мені довелося виїхати з рідного міста – Луганська. Я не встигла попрощатися зі своїми друзями, рідними. Я не знала, що робитиму в майбутньому.

У моєму житті все змінилося. Я переїхала до Києва, познайомилася з друзями, які теж переїхали.

Хоч як я старалася все забути й почати нове життя, я однаково згадувала й згадувала. Є люди, які реабілітували моє життя, тобто перевернули догори дном. Я вдячна цим людям.

Для мене мир – це коли в людини трохи чорних смужок, а багато білих.

У мене чотири роки тому було найбільше білих, але потім було складно: познайомитися з новими людьми, вивчити нову мову. Звичайно, були сльози, страхи.

Найстрашніше було, коли мені розбомбили квартиру. Усе, що я колись вибирала для кімнати, зникло в одну мить. Усе для мене було страшно. 

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Луганськ 2014 Текст Історії мирних діти переїзд психологічні травми
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій