«Найстрашніше – коли розбомбили квартиру»

Чотири роки тому мені довелося виїхати з рідного міста – Луганська. Я не встигла попрощатися зі своїми друзями, рідними. Я не знала, що робитиму в майбутньому.

У моєму житті все змінилося. Я переїхала до Києва, познайомилася з друзями, які теж переїхали.

Хоч як я старалася все забути й почати нове життя, я однаково згадувала й згадувала. Є люди, які реабілітували моє життя, тобто перевернули догори дном. Я вдячна цим людям.

Для мене мир – це коли в людини трохи чорних смужок, а багато білих.

У мене чотири роки тому було найбільше білих, але потім було складно: познайомитися з новими людьми, вивчити нову мову. Звичайно, були сльози, страхи.

Найстрашніше було, коли мені розбомбили квартиру. Усе, що я колись вибирала для кімнати, зникло в одну мить. Усе для мене було страшно.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/