Бойковська Ева
10-клас, Запорізький ліцей №71
Вчитель, що надихнув на написання есе: Тарасова Тетяна Олександрівна
Конкурс есе "Війна. Моя історія"
Війна почалася для мене неочікувано. Чесно кажучи, чула всі новини, які активно обговорювалися, але просто не вірила, що це може відбутися.
Війна на сході країни колись була «фоновим шумом», який ніяк не впливав на моє життя. Я вважала, що незабаром усе закінчиться само собою, так само, як і почалося. Початок повномасштабного вторгнення застав мене з родиною зненацька. Ми не були готові опинитися в реаліях війни, пристосовуватися до нових умов та жити в них. Проте люди швидко до всього звикають.
Життя незабаром відновилося. Але все стало іншим. Я переконана, що люди також стали іншими та вважаю, що це на краще. Країна почала нову сторінку свого розвитку, а війна стала поштовхом до нього. Саме вона дала людям зрозуміти за що необхідно боротися та жити далі.
Спочатку я була неймовірно налякана перспективою так рано закінчити свій життєвий шлях. Відчувала, що набуте й збудоване мною починає розвалюватися, і я не зможу відновити все знову. Сподіваюся, що на зміну старому прийшло чудове нове.
Через війну переосмислила безліч речей, про які навіть не задумувалася, безліч проблем, на які не звертала уваги.
Війна навчила мене думати про майбутнє.
Моє життя, безперечно, дуже змінилося, але зараз я цьому рада. Вважаю, що війна відкрила людям та мені очі на проблеми, про які раніше воліли мовчати та намагалися ігнорувати їх. Ситуація в країні багато що «оголила». Та саме зараз у нас є можливість перемогти не тільки зовнішнього ворога.
