Василина сумує за своєю Павлівкою, там у жінки будинок та улюблений город, на якому зараз замість овочів - міни та вирви від снарядів. Ховаючись від обстрілів, десять днів жінка провела у підвалі, читала молитви та не могла повірити у цю несправедливу війну.

Пенсіонерка переймається, що її будинок зруйнують і повертатися буде нікуди, але вірить у перемогу та сміливість українських бійців.