«Із дитиною у ванну побігла й накрила її своїм тілом»

Війна змінила цінності і життєвий устрій 35-річної Світлани Продан, мешканки селища Новолуганське Донецької області. Жінка з дітьми чотири рази потрапляла під обстріл. Зараз її сім’я найбільше на світі чекає миру, а живе в постійному страху за життя.

У перший день війни я була в селищі Новолуганське Донецької області. Ці обстріли я прекрасно бачила й чула. Вони в нас не вщухають і зараз, якщо чесно сказати.

Усе пережили: обстріли і все-все-все. Були часи, і в підвалах сиділи, на поверсі доводилося сидіти в коридорі. А так ми всюди знаходилися, де тільки можна було.

Один раз, коли почали обстріл у нас, я навіть не відчула цієї миті. [Коли] зрозуміла, що селище обстріляли, то з кухні вилетіла, із дитиною у ванну побігла й накрила її своїм тілом. Але, слава Богу, усе пройшло стороною.

У нас неодноразово обстрілювали селище. Разів зо три або чотири. І ми з кожним разом боїмося, щоб цього не сталося вп’яте. То щоранку, то буває щовечора стріляють. Звичайно, хотілося б миру.

Нервові стали всі, люди інші. А до цього було все нормально. Цінності змінилися, і життя змінилося звісно. Сидимо, як на ножах. Страх і більше нічого.