Історії, які ви нам довірили
Більше друзів раніше було. Усі пороз'їжджалися, зараз взагалі мало. Стріляють. Люди звикли. Люди дорослі сидять, далі розмовляють, а діти тікають.
Біля нашого будинку снаряд упав дуже близько. У нас вікна повилітали. Дуже я злякався, так сильно. Усі друзі телефонували, мало не плакали. Школу скасували на кілька днів, щоб її підправити.
Після цього обстрілу ми почали боятися. Навіть якщо сильно далеко стріляють – ми відразу бігли додому всі.
Мені страшно за інших людей. У деяких людей приватні будинки, ось їм влучило. Тому що там переважно тільки влучає. Один будинок повністю майже зруйнований, четвертий ступінь руйнування. Ну, слава Богу, що там нікого не було. Поїхали кудись.
Війна – це вибухи. Бігають військові, стріляють один в одного. Це дуже страшно. Світ без війни різноманітніший.
Я навіть не знаю, через що вона почалася. Сиділи якось з друзями, чули вибухи. Ну, думали, що це хлопавки. Ми не звертали на це уваги. А коли вже над нами літак пролетів, тоді ми відразу розбіглися по домівках.
Я мрію, щоб закінчилася війна, щоб не гинули люди, щоб усе було гаразд.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
