У перший день війни росіяни сильно били  по місту. Це був найстрашніший день у моєму житті. У підвалі я просиділа місяць. Думала, що ось-ось все закінчиться. Не було води, світла та газу. Їжі мені постійно не вистачало. Рятували від голоду наші військові та волонтери. Коли почали бомбити з авіації, я виїхала. 

Зараз я живу на Дніпропетровщині. Від стресу рятують лише пігулки. Дуже хочу, щоб майбутнє в мене було мирним. Розумію, що залишилось небагато років, але хочу померти своєю смертю, а не від влучання снаряда.