Коваль Діана, група МГ(мб)-922, Хмельницький кооперативний фаховий коледж Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту, м. Ярмолинці, Хмельницька обл.

Вчитель, що надихнув на написання есе — Будник Алла Анатоліївна

“1000 днів війни. Мій шлях”

Чи завжди ми цінуємо те, що маємо? На жаль, лише коли втрачаємо, починаємо розуміти, як багато ми мали.

Коли розпочалась війна, я була ще геть юна. Не розуміла, що відбувається навколо. Я жила, розвивалась, навчалась новому... І ось розпочалось повномасштабне вторгнення. Я подорослішала за мить.

Цей період став певним переосмисленням цінностей, розумінням, як я хочу жити. Я зрозуміла, яке значення має мир для людства. Він є найбільшою цінністю.

Війна змінила кожного з нас і мене зокрема. Як казала Л. Костенко: «Що в нас було? Любов і літо. Любов і літо без тривог. Оце і все. А взагалі-то не так і мало, як на двох». Насправді, живучи на заході нашої країни та в силу свого віку, коли розпочалась війна в 2014 році, я того не відчувала. Але коли в лютому 2022 року всі відчули на собі до глибини душі, що таке війна, саме тоді ми почали цінувати літо без тривог.

Змінилась я, змінились українці, змінилась й Україна.

Навряд чи маленька Діана думала, що коли виросте, буде вміти стріляти з автомата, надавати першу домедичну допомогу, ходити до військових в шпиталі і взагалі щось схоже робити. Хоч це не так багато, але це важливо.

Насправді кожен з нас може робити такі маленькі кроки, щоб наближати найбажаніший день, коли настане мир.

Мир. Багато людей вважає, що мир — це відсутність війни, але насамперед це головне, що нам потрібно для щасливого життя. Завдяки ньому суспільство може зростати, будувати майбутнє та жити в безпеці.

Живучи зараз, ми не можемо передбачити, що буде завтра, війна руйнує стабільність і майбутнє. Тому варто шукати позитив в буденності, в простих речах і, не зважаючи ні на що, жити далі!

Саме молодь будуватиме суспільство майбутнього, тому важливо формувати у ній якості толерантності. Варто розуміти, що на плечі нашого покоління буде поставлене завдання, яке є одне з найважливіших для народу.

Яке саме? Це сприяти розвитку та відбудові країни, патріотично виховувати наступні покоління, дбати про нашу неньку, плекати нашу «солов'їну» і розвивати нашу Україну.

А знаєте найважливіше в цім всім — це підтримувати один одного. У наш час стільки бід, переживань та горя, що без цього нікуди. Особливо важлива підтримка наших захисників і захисниць. Завдяки ним я зараз вдома, пишу це есе, завдяки ним в нас є можливість жити!

Беручи участь в акції у підтримку родин військовополонених та безвісти зниклих, чувши історії людей, чиї близькі або родичі загинули або ж перебувають в полоні, спілкуючись з ними, ти усвідомлюєш, наскільки важливо говорити про це та надавати підтримку.

Це доторкає до глибини душі, і що більше людей буде усвідомлювати це, то сильнішими ми ставатимемо.

Кожен може зробити свій внесок, розуміючи цінність миру. Кожен може чимось допомогти, варто лише захотіти. Можливості залишити свій слід в історії, яку ми будуємо зараз, є повсюди.

Тому рухаймо нашу країну вперед!

Мир. Просте слово, але яке велике. Він повинен бути, є і буде ключовою цінністю для суспільства. Мир починається з кожного з нас, з маленьких кроків, дій, з наших думок, з нашого ставлення до інших. Тільки так ми зможемо побудувати краще майбутнє.