Геннадій Володимирович розповідає - війна його застала дорогою на роботу. Три тижні він з дружиною та донькою жив без води та світла, для приготування їжі воду брали з басейну у дворі будинку. Будучи власником ритуальної служби, чоловік із сумом розповідає, що під вибухами та обстрілами доводилося ховати людей. Найстрашнішим спогадом періоду, коли чоловік залишався ще вдома, був обстріл мирного населення. Після того, як не залишилося вже надії на те, що все налагодиться, Геннадій Володимирович вирішив їхати.
.png "«Я спала в коридорі»")
%20(2).png "«Місяць я прожила в Харкові під обстрілами»")
.png "Імена")
