До війни ми жили в місті Оріхові. Дружина працювала в дитячому садочку, а я трудився в Комишувасі. Потім ми вийшли на пенсію, але на пенсії також ще працювали. А коли почалася ця клята війна, то ми жили в Оріхові. 

Ми сиділи в погребі, не було ні води, ні газу, ні світла. Снаряди літали над головами. У селі Нестерянка стояли рашисти і гатили по Оріхову, Малій Токмачці. Дуже тяжко було. Розбили повністю той район, де ми жили. Потім я дуже захворів - коли мене вивозили до Запоріжжя, я більше непритомний був, ніж при пам'яті. 

У Запоріжжі мені зробили дві операції. Я чотири реанімації пройшов. 

Всіх рідних порозкидало по білому світу. Коли жили в Оріхові, хоч якась була допомога. І комунальні послуги допомагала влада оплачувати. А тепер забрали все, нічого немає. Дуже тяжко, дуже багато коштів іде на ліки. Наразі живемо у квартирі, яку винаймаємо. Пенсія маленька, за квартиру платимо з пенсії, ніякої допомоги на оплату немає. Дружина також дуже хворіє, у неї проблема з ногами. А в мене онкологія. 

Мрію про перемогу і про те, щоб менше крали в нашій державі.