Проживали ми в Миколаївській області. Життя було гарне: була робота, було все, а як почалася війна, то розбило хату. Роботи немає, важко жити.

24 лютого страшний день був. Кругом вибухало, ми ховалися по підвалах. Ми ніде не виїжджали, постійно тут сиділи.

Гуманітарну допомогу дають. У мене вдома - два пенсіонери. Бабуся постраждала від осколків, то ліків нам не давали, навіть ніяких вітамінів не дали, а продукти давали. Літом від Фонду Ріната Ахметова дали дві коробки з продуктами.

Прильоти шокували. Страшно було навіть на вулицю виходити. Сильно все це на батьків вплинуло, сильно на психіку дає.

Приємно вражає, що раз на місяць нам допомагають: і хліб дають, і від сільської ради щось є, і грошову допомогу дають. На відновлення будинку нам дали сертифікат на 16 тис 800 грн - це дуже радує.

Налаштовуємо себе на все гарне, і все буде добре. Мрію, щоб все було добре, і піти на роботу.