У мене п’ятеро дітей. Ми живемо на Донеччині в зоні бойових дій. Виїжджали в Кіровоградську область, потім повернулися. Зараз вдома. 

Все пройшло швидко, страшно і неочікувано, все в паніці. Ми тут були і без світла, і без води. Під час обстрілів ховалися в погребі, діти були перелякані. 

Приїжджали військові і нас вивозили, з цим труднощів не було. 

Проблеми були з нестачею грошей, з продуктами. Діти залишились без садочка і школи, чоловік без роботи залишився.

Звикаємо до вибухів, до того, що гучно. Чекаємо, щоб закінчилася війна, діти отримали освіту. Щоб все налагодилося.