«Мене шокувало те, що відбувається з нами зараз в Україні», – розповідає Петро Станіславський із Благовіщенки. Коли він дізнався, що російські військові наближаються до Енергодару, то зрозумів, що атомна станція це не жарти і що військова техніка там, це дуже небезпечно, тому вирішив виїхати з дочкою до Запоріжжя. Його дружина не змогла виїхати, бо вона є держслужбовцем і працівником юстиції, тому окупанти не випустили б її з міста. У Запоріжжі донька чоловіка отримала статус переселенця та належні виплати, а Петро не зміг оформити, бо має запорізьку прописку. Влаштуватися працювати він зараз неспроможен, оскільки його трудова залишилася на непідконтрольній території.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: