Війна почалася для нас одразу з обстрілів. Уже з першого дня було страшно. Магазини і аптеки не працювали, ніде не можна було дістати продукти чи ліки. 

Потім село окупували російські військові. Вони постійно ходили по вулицях, перевіряли будинки, зупиняли людей. Мені довелося виїхати, хоча я не хотіла залишати рідний дім.

Дорога була небезпечною: ми три дні стояли у Василівці на блокпостах, майже без їжі та води. Людей тримали годинами, ніхто не знав, чи пропустять далі.

Зараз у мене нічого не залишилося. Живу в Запоріжжі, намагаюся почати життя спочатку. Дуже чекаю миру й мрію повернутися додому, коли це стане можливим.