Все життя я працювала на водоканалі. З початком війни залишилася без роботи, і все раптово змінилося. Місто почали обстрілювати, не стало світла, води та газу. 

Я залишалась у місті до останнього, сподіваючись, що війна обійде нас стороною, хоча більшість мешканців виїхали. Російські війська обстрілювали місто всім, що мали: снарядами, бомбами, дронами. Багато будинків було зруйновано, вулиці стали небезпечними. Страшно було дивитися на руїни рідних місць і розуміти, що життя більше не буде таким, як раніше.

Коли почали обстрілювати «Градами», я вирішила виїхати разом із матір’ю та сестрою. Поїздка була важкою, під обстрілами. 

Зараз я живу в Дніпрі. Щодня чекаю миру. Мрію, щоб війна закінчилася. Я дуже хочу повернутись додому, хочу мати власне житло.