Ми з чоловіком живемо в селищі Степногірськ. Забрали до себе маму, вона лежача. Наш будинок розбомбили. Добре, що є ще квартира. До війни у нас все було добре, а тепер – одні сльози й біль. Навіть сонцю не радіємо. Російська армія щодня нас бомбить. В нашому селищі є поранені й загиблі.

Діти й онуки роз’їхалися. Ми їх з початку війни не бачимо. Син воює.

Нам з чоловіком пощастило вижити. Ми їздили в село, в якому жила мама. Хвилин через двадцять після того, як виїхали з нього, туди прилетіло шість ракет. Ми дуже злякалися.

Продукти й ліки в нас є. Отримуємо гуманітарну допомогу. Були проблеми зі світлом і газом. Та в нас є газові балони і газовий обігрівач. Коли в будинку дуже холодно, ходимо грітися в Пункт незламності.