Мені 73 роки. Я з міста Оріхів. Жила в трикімнатній квартирі. У мене є двоє дітей.
Я була вдома до другого травня. Російська армія безперервно обстрілювала місто, починаючи з 24 лютого. Не було води, світло – з перебоями. Магазини й аптеки не працювали. Донька привозила мені ліки із Запоріжжя.
Першого травня у моїй квартирі вилетіли вікна. Наступного дня я виїхала в Запоріжжя.
Зараз живу в гуртожитку. З того часу я жодного разу не їздила додому, тому не знаю, в якому стані моя квартира.
Я потоваришувала з переселенцями з Гуляйполя. Вони мені допомагають: ходять до магазину й купують все необхідне. Чоловік доньки провідує, а донька не може, бо працює.
Я думаю, що війна скінчиться влітку.
