У перший день війни я почула вибухи. Не відразу зрозуміла, що почалась війна. Росіяни окупували село, відразу не стало води та світла. Я медичний працівник. Медикаменти у мене закінчились швидко, тож доводилось використовувати прострочені ліки. Іншого виходу не було, потрібно було рятувати людей.

Окупанти встановили паспортний режим. Просто так пересуватись по селу не можна було.

Росіяни змушували мене з ними працювати, а я цього не хотіла. З родиною виїхала у липні о четвертій ранку. Через Василівку нас віз перевізник. Росіяни там нас не пропускали три доби. Доводилось ночувати у незнайомих людей у сусідніх селах. Нам вдалося дістатись Запоріжжя. Там ми переночували у дитячому садочку та поїхали на Кропивницький. Хочу, щоб війна закінчилась найближчим часом. Дуже хочу побачити батьків, які зараз живу в окупації.