Доброго дня! Мене звуть Вероніка, мені 10 років. Я живу з мамою, бабусею і старший братом та сестричкою,  я дуже люблю свою родину.

Ми жили в Новій Маячкі, коли почалася війна. Ми були вдома, потім коли ми були в окупації, ми переїхали до міста Херсона і там жили, я бачила як російські військові ходили с автоматами та їздили на танках по вулиці. Забирали людей. Одного разу вони забрали мого старшого братика в полоні і тримали його 2 місяці, ми всі дуже боялися, що його не відпустять. Мама постійно плакала, і я плакала, бо його дуже люблю.

Потім він прийшов додому, він дуже боявся розмовляти з нами, він був дуже побитим і наляканим, але я його обіймала і казала, що я його люблю.

Я мрію про мир, дуже хочу, щоб більше не стріляли і всі родини були разом. А ще я мрію про ляльку.