Осокорівка була багатим селом. Мене там все влаштовувало. У перший день війни я почула від сусідів, що почалась війна. У березні росіяни заїхали до села, жили зі мною по сусідству. Вони грабували хати, виносили з домівок все, що могли. 

Мій чоловік працював водієм на "швидкій". Він вивіз мене з мамою та медиків. Потім чоловік повернувся й забрав нашу машину. 

Коли ЗСУ почали визволяти Херсонщину, росіяни бігли,  хто куди. Бої точились дуже суворі. Зараз село розбите, немає жодної вцілілої хати. 

Періодично я приїжджаю в село, аби подивитись хоча б на руїни. З болем в душі потім їду назад. Зараз ми з чоловіком живемо в Дніпропетровській області. Тут також стріляють, але далі їхати ми не будемо, бо моя мати лежача. Я розумію, що додому ми потрапимо не скоро, але я хочу провернутись та відновити свою хату.