Мені 72 роки. Я живу в Херсоні. Діти виїхали за межі України, працюють.
24 лютого, о пів на сьому ранку, я почула гучні вибухи. Син зателефонував і сказав, що почалася війна. Я дуже злякалася. Сиджу вдома. Виходжу тільки в магазин. Спочатку доводилося стояти в черзі від трьох до п’яти годин. Перші три місяці було тяжко, а потім стало легше. Ліки внучка надсилала. Деякі медикаменти привозили волонтери. Згодом знову запрацювали аптеки.
Було дуже страшно. У чергах чула розповіді про те, як росіяни викрадали людей і грабували будинки, квартири, офіси. Зараз тривають обстріли. Місто розбите. Багато людей виїхало.
Хочеться, щоб швидше закінчилася війна і діти приїхали. Хочеться більше ніколи не чути вибухів.
