Мені 67 років, живу з чоловіком. Ми з Дудчан не виїжджали. Кругом бомблять - куди їхати? З чоловіком сидимо на місці.
Не було світла, і зараз немає. Води не було її з криниць тягали, і люди нам питну завозили. І пенсії вісім місяців не давали. Також важко було.
Війна шокувала. В окупації було дуже важко. Росіяни тут ходили з автоматами, трясли нас. Не даси чогось - заберуть все.
Не знаю, що далі. Майбутнього не бачу поки ніяк.
