У перший день війни я була в лікарні. Почались обстріли. Я йшла додому під вибухами. Довелось піти у підвал. Там я прожила декілька тижнів. Росіяни сильно бомбили місто. Потім почали бити і по підвалах. Снаряди летіли без кінця. Я піднялась у квартиру, там сиділа в коридорі. Було дуже страшно. 

У місті не було газу, води та світла. Опалення також вимкнули. На вулиці стояв мороз. Це було справжнє випробування для людей.

Вода у мене була, бо я запаслась. Їжу готувала з сусідами на багатті. Згодом воду почали привозити волонтери. 

У будинок сестри влучив снаряд. Вона прийшла до мене. Так разом ми і виїхали. Зараз живемо в Києві. Чекаю тільки миру. Хочу повернутись додому.