Микола Михайлович не хотів їхати з дому, але й жити далі в окупації не зміг
Мені 68 років. Я пенсіонер, усе життя пропрацював водієм вантажівки. Сам я з Пологів.
Коли почалась війна, я вдома був. Навіть бачив, як стріляли 25 лютого . Одного разу я й сам потрапив під обстріл, та все обійшлося.
Росіяни коли прийшли сюди, почали свої порядки встановлювати. Вони таку ситуацію створили, що треба було виїжджати. Я поїхав у Запоріжжя - в мене тут брат двоюрідний і сестра. Вони мене погукали, і я приїхав.
Війна порозкидала нашу родину по всьому світу: невістка в Польщі, один син у Пологах залишився, а старший тут, у Запоріжжі. Складно сказати, як нам далі жити за цих обставин, адже війна, мабуть, буде затяжною.
