Мені 61 рік. Я живу з чоловіком у місті Берислав Херсонської області. Працюю. 

24 лютого я, як завжди, прокинулася о четвертій ранку. Була на кухні, коли пролунав вибух. Підбігла до вікна й побачила зарево пожежі. Потім прийшла сусідка і сказала, що почалася війна. У той день мене та моїх колег відпустили з роботи. Коли я повернулася додому, то знайомі прислали фото Каховської ГЕС, на якій висів російський прапор.

Ми жили в окупації до одинадцятого листопада. Росіяни їздили по місту. Одного дня повз наш будинок пройшло понад двадцять російських танків – стояв страшенний гул. 

Спочатку в магазинах не було товарів. Пізніше їх завозили з Каховки і Херсону. Ціни зросли. 

Я працювала в гуманітарному штабі. Восьмого березня одна бабуся привітала мене й інших працівниць штабу зі святом і подарувала букети пролісків. Це було дуже приємно. Іншого разу виступав капелан і подарував Біблію. 

Зараз росіяни стоять на протилежному березі й обстрілюють нас. Нещодавно були авіаудари по коледжу й елеватору. У нашому будинку вилетіли вікна й люстра посипалася. Щодня – прильоти. Хочеться, щоб швидше все закінчилося. Сподіваємося на краще.