Мені 52 роки. Я мешкаю в місті Лебедин Сумської області, що певний час було в оточенні російських військ. Було організовано евакуацію, однак я не виїжджала, бо не могла залишити рідних. 

Війна застала мене в лікарні: я хворіла на ковід. Чула вибухи. Особливо страшно стало, коли до міста наблизилися російські військові. Неподалік від мого городу відбувалися артилерійські обстріли. У той час я була вдома. 

Одного дня над будинком пролетів ворожий літак. Я злякалася. Не знала, куди ховатися. Розуміла, що, якби він скинув бомбу, то погріб не врятував би мене. 

Деякі райони міста постраждали від авіаобстрілів. Найпотужніше бомбардування відбулося дев’ятого квітня. Росіяни розбомбили кілька приватних підприємств, розбили житлові будинки. У будинку мами вилетіли вікна. Вона отримала нові, але поки що не наважується вставляти, бо боїться повторних обстрілів. Сподіваємося, що скоро настане мир.