Коли почалася окупація Херсона, я не одразу зрозуміла, що відбувається. Спочатку було просто дуже тривожно: сирени, вибухи десь поруч, новини, які лякали. Потім у місті з’явилися російські військові. Їх ставало все більше. Вони стояли біля адміністрації, на блокпостах, ходили вулицями. Я відразу вирішила виїжджати. Мені допомогли волонтери.

Дорога була пеклом. Казали, що були випадки, коли автобуси обстрілювали. Я молилася, щоб ми доїхали.

Коли ми перетнули лінію й нарешті опинилися на підконтрольній Україні території, я заспокоїлась. 

Зараз я живу в Одесі. Дуже хочу миру. Сподіваюсь, що дуже скоро повернусь додому.