В Оріхові були сильні обстріли. Не було води, світла й газу. Було дуже тяжко. Магазини та аптеки не працювали. У місті не було зв’язку. Воду у місто привозили. Я ходила набирала, стояла у чергах. Росіяни скидали на місто фосфорні бомби.

Це страшне видовище, коли не знаєш, чого очікувати. Квартиру сина розбило, він жив на дев’ятому поверсі. 

Я не виїжджала, бо боялась залишити будинок. Потім все ж таки довелось евакуюватись. Зараз я живу в Запоріжжі. Мрію про повернення додому. Хочу, аби все було, як раніше.