Гольднер Даніель, 9 клас, Ліцей №299 Оболонського району м. Києва

Вчитель, що надихнув на написання есе - Романенко Ірина Володимирівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Третій рік триває повномасштабне вторгнення РФ на територію України. За цей час, важко навіть уявити, скільки українських мирних громадян загинуло, скільки втратило свої домівки, а скільки ще забрано в полон, скалічено і фізично, і морально, скільки винищено поселень людей, сплюндровано людських доль. І все через те, що ми українці, вільні, горді, незламні, незалежні. Живучи в мирі, ми захоплювалися своїми предками, переймалися подвигами наших славних козаків, які боронили свою Батьківщину від ненависного ворога і ціною власного життя здобували перемогу.

До цього часу ми знали про війни з кінофільмів, з творів художньої літератури та уроків історії.  І ніхто навіть і гадки не мав, що може щось подібне повторитися.

23 лютого 2022 року ми ще не розуміли, як легко поїхати в парк розваг, піти в кіно, театр. Як добре всією родиною прогулятися в парку зі своїм улюбленим песиком. Як чудово ходити до школи на навчання і не спускатися у сховище кожного разу, як починається повітряна тривога. Як добре жити і легко дихати під мирним небом. 24 лютого, коли я прокинувся вранці, то побачив поруч себе маму (вона ніколи не сидить біля мого ліжка). На мої запитання, що трапилось і чому ми не збираємося до школи, вона якось тривожно відповіла: «Почалась війна». Тоді ще ми не розуміли, якою є насправді війна. Але її початок для мене був шоком. Все дуже швидко навкруги змінилося: стрілянина, вибухи, пожежі, руйнування, загроза для життя.

Мій шлях під час війни став випробуванням сили, мужності та віри у щасливе майбутнє. Хоча й були моменти відчаю та страху, але я намагався зберігати спокій, оптимізм та надію на перемогу.

Наближається тисячний день війни, і мені не віриться: це немов страшний сон, який ось-ось мине, але ні, така, на жаль, наша реальність. Майже тисячу днів тому країна-терорист, віроломно перетнувши кордони нашої Батьківщини, нахабно вкрала в нас дитинство. Та і взагалі зруйнувала наше мирне і спокійне життя.

Цьогоріч влітку мені виповнилося п'ятнадцять років, але я відчуваю себе набагато дорослішим. Мабуть, про таких, як ми, дітей війни, кажуть, стали старшими на життя.

Проте тільки зараз я зрозумів, що життя – це дарунок, і щоденні справи, якими були заклопотані,  – то  всього-на-всього рутина. Ми не усвідомлювали справжнього щастя, а воно було поруч, з подихом миру. Натомість ми знаємо, що війна – це смерть, жах, невимовний біль! Ми навчилися відрізняти звук шахеда від звука звичайного мопеда. Розуміємо, коли ракета знижується на задану ціль, а коли пролітає повз нас. Ось таке воно, наше дитинство...

Нещодавно учень нашого Ліцею Ігор Тиш, який героїчно воював у лавах ЗСУ, захищаючи нашу країну, отримав тяжкі поранення. На щастя, він залишився живий. Ігор втратив руку, але не віру.

Віру в себе, віру в перемогу України та її світле майбутнє, яке настане незабаром. А ми, як належить учням, беремо приклад з таких героїв, які доводять мужність, незламність, самовідданість не словами, а вчинками. Ось хто є для нас взірцем справжнього патріотизму. Ми, у свою чергу, теж не залишаємось осторонь війни. Разом зі своєю родиною донатимо на озброєння, автівки, лікування воїнам, тим самим наближаючи перемогу. Але поки ще війна триває. І я розумію, наскільки важливо мати підтримку та допомогу рідних і близьких людей.

Мої друзі та родина залишаються для мене опорою в цей непростий час. Ми разом ділимося труднощами, підтримуємо одне одного, спільно шукаємо вихід із скрутного становища.

Наразі я зрозумів, що мій шлях до кращого майбутнього – це сумлінне навчання та непохитна віра в перемогу України. І хоч на моє дитинство випало тяжке випробування, я продовжую жити з надією, дякуючи Богові та ЗСУ. Війна навчила мене цінувати кожен момент миру і спокою та вірити в перемогу добра над злом. У цей суворий час важливо залишатися справедливим, виявляти свою мужність і відвагу, допомагати тим, хто потребує допомоги. Таким чином, мій шлях за 1000 днів війни був наповнений важливими відкриттями та витримкою, виявом сили, мудрості та стійкості.