Я з Харківщини. В перший день війни росіяни почали заходити в Київську область, Чернігівську, Сумську. У нас ще працювало телебачення, і ми про все дізнались. Тим паче, наші діти в ЗСУ, і ми переживали, звісно.

14 квітня росіяни зайшли до нас, і ми надивилися на їхній «рускій мір». Вони розбили фермерське господарство, розграбували все, стріляли з гаубиць по нашій територіальній обороні.

Ми три місяці були в окупації, а потім перебралися до дітей в Охтирку. Спочатку потрібно було добратися до Куп’янська. Там найняли таксиста, і він за великі гроші довіз нас до Печенігів. А звідти вже волонтери везли, кому куди потрібно. Було страшно виїжджати. Ми проїхали 14 блокпостів окупантів, і на кожному нас перевіряли. 

Ми недавно буквально на один день поїхали додому. Руїни нас шокували. Їхали через Ізюм і побачили там розруху, оце нас і шокує.

Стараємося жити далі. Пенсію отримуємо, гуманітарну допомогу. Діти нам допомагають, а ми - їм.

Я думаю, що до весни наші хлопці мають перемогти. Ближче до весни вони вже мають росіян відтіснити. Після війни ми повернемося до себе додому, подивимось, що там коїться. Хочеться відремонтувати будинок і повертатися до мирного життя.