Мені вісімдесят років. Я живу в місті Снігурівка Миколаївської області. Воно дев’ять місяців було в окупації. Щоденно відбувалися обстріли. Російські літаки скидали бомби на місто. На Великдень взагалі був жахливий обстріл. На нашій вулиці розбито вісім будинків. У моєму будинку розкололася стіна, стеля впала, вікна і двері вибиті. 

Під моїм будинком стояла російська техніка. До мене приходили окупанти з перевіркою. 

Росіяни постріляли пам’ятники на цвинтарі. Нове кладовище повністю розбили, а старе – частково. 

Я евакуювалася в Миколаїв. Не хотіла, але волонтери вмовили. Тимчасово повернулася в Снігурівку, щоб показати своє житло членам комісії, аби вони зафіксували пошкодження й скали перелік вкраденого, адже після мого від’їзду окупанти пограбували будинок. 

У мене були запаси води. Я ділилася нею з іншими. Харчувалася тим, що було вдома. Росіяни розграбували магазини. На базарі поставили "Гради" і стріляли з них. 

Вірю, що наші військові переможуть. Мрію жити у своєму будинку.