Для нас все почалось несподівано. Ніхто не думав, що таке буде. Від самого початку ми дізнались, що налетіли, що бомбили, але самі ще не відчували війни. Потім вже до нас прийшли, обстрілювали, і це все одним словом не розповіси. 

Росіяни одразу приїхали в село і все розбили: банк, банкомат. Ми 28 березня поїхали, до того часу запаси ще були. Як зараз там люди - я не знаю, бо зв’язку немає. Село під окупацією.

З близькими, які виїхали, я спілкуюсь, а хто залишився там - з тими немає зв’язку. Там дві мої  сестри залишились, одна у Новій Василівці, інша – в Каланчаку. 

Ми були в Кривому Розі, а зараз переїхали на Хмельниччину до знайомих, бо я пенсіонер, коштів не вистачає за квартиру платити. Що були запаси - платили, а тут, в селі, ми не платимо за газ. 

Думаю, що війна ще нескоро закінчиться, а за Дніпро росіян викинуть скоро. Після Дніпра, мабуть, буде ще проблема велика. 

Майбутнє буде важким, все потрібно відновлювати. Сподіваємось на краще.