В Оріхові були сильні обстріли. Літало все, що тільки можна. Не було води, світла й газу. Я виживала завдяки гуманітарній допомозі, волонтери привозили воду. Так прожила пів року. Потім росіяни почали обстрілювати машини з водою, аби знищити звичайних людей. Стало виживати важче. 

Чоловік тяжко захворів, тому нам довелось виїхати. О третій годині ночі ми виїхали з міста. Почали дзвонити знайомим у Запоріжжя. Вони нам сказали, щоб ми їхали до них. Зараз я підтримую свою родину, тримаюсь, як можу. Дуже хочу, аби припинили стріляти, а мої діти почали жити в мирі.