Я жила в окупації від початку війни. В селі не було світла, воді й газу. Я не могла покинути будинок та виїхати. Магазини й аптеки не працювали. Хліб привозили дуже рідко. У підвалі було дуже морозно. На вулиці стояла мінусова температура. Моя онука захворіла, їй потрібна була медична допомога. Лікарів у селі не було, тому потрібно було виїжджати. 

Росіяни нікого не випускали з села. Я ходила до них і питала,  чи є якийсь виїзд. Вони у виїзді відмовляли.

Коли я розповіла про дитину, окупанти нас випустили. Зараз я живу в Запоріжжі. Чекаю, коли війна закінчиться, і я поїду додому.