В перший день я не могла повірити в те, що можлива війна. Після початку обстрілів мої рідні опинились у пастці в Маріуполі. Моя мама та сестра пережили пекло у підвалах міста. 

Потім моє село окупували росіяни. Я залишалась у місті. Намагалась організувати випікання хліба, бо у селі продуктів не було. 

В окупації я намагалась допомагати людям в окупації. Потім мене до себе викликали окупанти та пропонували співпрацю. Я відмовилась, і вони мені сказали, щоб я виїжджала. З чоловіком  відразу евакуювались, але в окупації залишалась свекруха. Згодом чоловік поїхав її відвідати та потрапив у полон. Там перебував двадцять днів, його катували окупанти. Чоловік вижив та повернувся до мене.

Зараз ми живемо в Запоріжжі. Я чекаю перемогу. Буває, психологічно дуже важко, але я повертаю себе до тями. Мій будинок розбитий, але я намагаюсь рухатись далі.