Я працював заступником селищного голови. Після окупації села мені довелось працювати з людьми. Я з маленькими дітьми сидів у підвалі під час боїв на вулицях. Було дуже страшно. На роботу я їздив через блокпости. Окупанти казали, що прийшли нас звільняти. Від чого? Грабували та знищували будинки, знущались над людьми. 

Коли я виїжджав, машин було багато. Я перетнув одинадцять блокпостів. Росіяни мене не роздягали, а ось інших чоловіків обшукували.

Коли моя родина побачила український прапор біля Запоріжжя, всі заплакали. 

Зараз я живу в Запоріжжі, тут продовжую працювати. Я сподіваюсь, що все буде добре. Україна обов’язково переможе.