Після початку повномасштабного вторгнення я місяць просиділа у підвалі школи. Обстріли були сильними. Не було води, світла і газу. Продуктів не було, рятувала допомога волонтерів. 

Мій будинок обстріляли росіяни. Я не знала, куди бігти. Зруйнувались стіни, це був жах. Будинок горів два дні. Зараз на місці рідної домівки немає нічого. 

З міста мене вивезли волонтери. Куди їхати - я не обирала, мене доставили у Запоріжжя. Зараз я живу тут. 

Сподіваюсь, що зможу у майбутньому повернутись додому. Мрію про мир і маленьку хатинку на старості років.