Я живу в Гуляйполі. На пенсії хотів пожити для дітей та онуків. Не склалося. З першого дня війни росіяни місто обстрілюють. Б'ють і по домівках, і по людях. Я нікуди не виїжджав. У місті виживаю без світла, води і газу. Воду я попросив привезти для мого басейну. 

Найбільше мене шокувало, що люди кинуті напризволяще.

Будинки горять, а для пожежників немає води. Зараз життя в мене немає, я просто виживаю. Люди в місті всі налякані, бояться гучних вибухів. Під час обстрілів я спускаюся в підвал. Перечікую обстріл, потім виходжу і дивлюся, кому потрібна допомога. 

Скоріше б закінчилася війна. Люди не можуть нескінченно жити у війні.