Чотири місяці я прожила в окупації. Моя дитина має інвалідність, росіяни нас не випускали. У місті не працювали магазини й аптеки. Доводилось харчуватись із запасів. Ми намагались перебувати вдома. Росіянам було цікаво, чому я не віддаю дитину до школи. Я нічого не відповідала. Потім Херсон визволили і виїхати можна було. Я з чоловіком і дитиною сіла в машину та поїхала. 

Я досі не розумію: чому почалась війна? Чому не можна вирішити  це питання? Гинуть діти - це жах. Чому знищують український народ?

Зараз я живу в Одесі. Всі мої рідні роз’їхались світом. Я не хочу виїжджати за кордон. Ми там нікому не потрібні. Без знайомих туди їхати не варто. В Україні можна працювати, я тут все знаю. Я можу допомогти своїй дитині, забезпечити реабілітацію. Я хочу, щоб моє майбутнє було без війни, хочу повернутись у Херсон.